Національне управління США з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA) 28 вересня 2015 року зробило заяву, яка може змінити хід наукової, суспільної, філософської та релігійної думки. Науковий інструмент High Resolution Imaging Science Experiment (HiRISE) орбітального марсіанського апарата Mars Reconnaissance Orbiter (MRO) під час спостережень за кратерами Палікір та Хейл зробив серію знімків надвисокої якості, проаналізувавши які, вчені дійшли висновку: на Червоній планеті є вода.

На Марсі було помічено річки – потоки рідкої солоної води, які з’являються посезонно. Ці утворення проявляють себе в теплу пору року і зникають – в холодну. Вони залишають на поверхні планети довгі темні русла, які можуть сягати сотень метрів в теплі місяці, перш ніж висихають восени.

На зображеннях, які зробили з орбіти Марса, видно скелі та прямовисні стіни долин і кратерів, з мереживом літніх потоків, які об’єднуються, щоб сформувати складні візерунки. Вчені NASA поки не впевнені, звідки береться вода, але припускають, що вона може підніматися з підземних криг, утворюватися з солоних водоносних горизонтів, або ж конденсуватися з самої атмосфери Марса.

Однак припущення про те, що на Марсі, можливо, присутнє джерело життя – не нове. Вперше вказівки на існування рідкої води виявив Луджендра Оджа. Ще в свої студентські роки фізик помітив темні смуги, які то виникають, то зникають на схилах кратерів – і вони були дуже схожими на потоки води. Зараз відомо принаймні те, що вони виникають у ті моменти, коли температура на Марсі піднімається вище позначки -23°C.

Планетознавцям давно було відомо про наявність водяного льоду на полярних шапках Марса, проте спроби виявити воду в рідкому стані досі були безуспішними. Однак тепер відкриття вчених може вказати NASA та іншим космічним агентствам на найбільш перспективні місця для висадки космічних екіпажів і пошуку життя на Марсі.

Що ж пророкує таке грандіозне відкриття науковому середовищу та самим землянам?

Як відомо, зараз США готують дві наукові лабораторії, які почергово вирушать на Марс (орієнтовно у 2016 та 2020 роках), щоб зібрати всі необхідні дані, щоб відправити на планету астронавтів у 2030-их роках.
Крім цього, Inspiration Mars Foundation – американський фонд, заснований Деннісом Тіто – планує у січні 2018 року відправити пілотовану місію для обльоту Марсу.
Однак найбільш амбітним задумом є проект голландця Баса Лансдорпа. Уже в 2024 році його компанія Mars One має намір відправити на Марс перших поселенців – волонтерів, які після семимісячної подорожі приступлять до вивчення самої планети та умов життя на ній. Міжпланетна мандрівка не передбачає повернення сміливців на Землю.

Жодні інші країни та організації не мають за мету дослідження та, можливо, освоєння Червоної планети в конкретних часових, наукових та фінансових рамках.

Наявність води на Марсі, навіть при неможливості її вживання людиною без багатоступеневого очищення, може істотно спростити саме перебування астронавтів у невідомому і ворожому середовищі; вода може стати першим позаземним ресурсом, властивості якого тільки належить дослідити.

І, зрештою, присутність поза межами Землі однієї з обов’язкових передумов існування форм життя, схожих на людську, очевидно, породить безліч трансцендентних та релігійних дискусій.

Питання можливості існування життя у будь-якому його прояві на інших планетах, без сумніву – найбільш суперечливе і табуйоване у багатьох ненаукових колах. Ідея винятковості людини, уособлення в ній єдиній господнього начала не може без скандалу чи навіть війни покинути думки релігійного представника Homo sapiens.

Однак масштаби Всесвіту (точніше, навіть його видимої частини), фізичні та логічні закони, зрештою, теорія імовірності у всі часи змушували найвідчайдушніших мрійників годинами вдивлятися у небо у пошуках натяків чи відповідей. І вони неодноразово таки колонізовували Марс! Едгар Берроуз, Артур Кларк, Рей Бредбері, Айзек Азімов, Герберт Велс, Роберт Хайнлайн, Альфред Ван Вогт, Філіп Дік, Станіслав Лем, брати Стругацькі, Урсула Ле Гуїн, Курт Воннегут, Енді Вейер – кожен з них у свій час і зі своїми сподіваннями відправляв своїх героїв туди, де ще не ступала нога людини. Вони створювали нові світи на давній планеті з таким ентузіазмом, ніби Марс – остання поміч і найнадійніший прихисток втомленого людства.

Можливо, далекий і невідомий Марс уже поховав в своїй надрах не одну цивілізацію, а можливо, тільки готується прийняти вид, який дуже боїться, мало знає і багато сумнівається, але вже робить свій шлях у Всесвіт.