СТЕНЛІ КУБРИК шукав людину, яка могла б написати сценарій «Космічної одіссеї», і йому вказали на мене (Кларк і Кубрик – автори сценарію «Космічної одіссеї 2001» – Esquire). Кубрик сказав: «Що? Цей псих, який живе на дереві в Індії? »

Я ЖИВУ У Шрі-Ланці з 1950-х років. Чому? Коротко відповім: а як щодо п’ятдесяти англійських зим? Ненавиджу англійську погоду. Я приїхав в Шрі-Ланку пірнати – і це було навіть краще за Великий бар’єрний риф. Я зрозумів: ось місце, де треба жити.

ДЛЯ МЕНЕ СВІТ – одне велике село.

НЕ ЛЮБЛЮ УЗАГАЛЬНЕНЬ, але в будь-якому місті світу можна знайти і щасливих людей, і нещасних. Все через погоду. Дурний буде у мене вигляд, якщо на вулиці вітер і сніг, а я йду з усмішкою до вух. Може, тому тут більше посміхаються. Головне – що в Шрі-Ланці, що в Лондоні – людська дружелюбність. Деякі ж просто не здатні заводити друзів.

Я РІДКО П’Ю: так, дозволяю собі іноді стаканчик Harvey’s Bristol Cream – єдиний напій, який я визнаю. А пиво… Пиво – це ж від слова «пі-пі»! Гидота жахлива.

ЕПІТАФІЯ НАШОЇ РАСИ, написана буквами, які біжать і світяться, буде гласити: «Тим, кого боги хочуть знищити, вони спочатку дають телевізор». Ми стаємо расою споглядальників, а не творців. Але з іншого боку, дивитися телевізор – все одно що дихати: без нього не обійтися. Людина може довше прожити без їжі, ніж без інформації. Заковика – в освітній системі: людей треба навчати розбірливості. Тільки самодисципліна зможе протистояти тим чарівним силам, які ще тільки будуть викликані нами до життя. Інакше всі станемо морськими губками.

ГРОШІ? Ціп-ціп-ціп, мої хороші. Чим їх більше – тим краще. З грошима не завжди у мене клеїлося: в 1945-му за мою ідею супутникового мовлення (Кларк в журналі Wireless World запропонував принцип супутникового зв’язку – Esquire) мені заплатили 15 фунтів. Тоді всі гроші у мене йшли на наукову фантастику і грамофонні платівки.

ІНТЕРНЕТ я називаю World Wide Wait: ціла вічність пройде, перш ніж отримаєш те, що треба.

НІКОЛИ НЕ БУВ У КАЗИНО. У чому сенс? Потрібно просто сліпо покладатися на удачу. Це все шанс, шанс. Я не можу так. Я вірю тільки в розум і логіку.

Я МАЛО ЗАРАЗ ДУМАЮ про минуле – я вже там був. Мене більше цікавить, що буде з усіма нами.

ЗАРАЗ ІНТЕРЕС ДО КОСМОСУ частково згас – і це зрозуміло: такі хвилюючі мрії, як зустріч з інопланетними істотами, не матеріалізувалися. Інтерес повернеться, коли ми почнемо заселяти планети. І це нам дуже потрібно. Коли народи відкривають нові рубежі – з’являються Гомер і Шекспір. Коли відкривати більше нічого – якраз час з’явитися Марселю Прусту, чий горизонт під кінець життя був обмежений однією кімнатою. Невідкритих континентів більше немає – людині нікуди більше рухатися. Як довели психологи, людина швидко божеволіє, якщо її ізолювати від зовнішнього світу в тихому, темному приміщенні. Суспільство теж може впасти в безумство за відсутності достатніх спонукань до дії. Назріває втеча людини із Землі – вона і послужить поштовхом до початку нової епохи Відродження, до нового романтизму. Почуття подиву, майже втрачене нами, повернеться – і з ним дух пригод.

ЕЛІЗАБЕТ ТЕЙЛОР – такі жінки мене все життя приваблювали. Вона мені якось написала на своїй фотографії: «Нехай твоє майбутнє завжди буде навесні». Непогано, так? З якоїсь пісні, здається.

НАУКА І ЖІНКИ – страшно різні речі. Ти одружився – і те, й інше раптом починає здаватися найголовнішим у житті. Але так не буває, щоб і те, й інше одночасно були головними! Моє подружнє життя тривало всього шість місяців. Шкода, що так вийшло. Мерилін вже мертва зараз, і у мене не залишилося ніяких зв’язків з її сім’єю. Якщо я образив Мерилін – мені, правда, дуже шкода. Напевно, моя найбільша помилка в тому, що я так і не був по-справжньому одружений.

ЛЮДИ, МОЖЛИВО, НАСПРАВДІ ГІРШІ, ніж я про них писав. Але я думаю: якщо тобі в принципі подобаються люди – можливо, вони від цієї твоєї думки стають кращими.

ПРО ЩО Я МРІЮ? Було б непогано, якби Білл Гейтс доставив мене на особистому літаку в Сомерсет, в Англію, де мій рідний дім. Я би подивився на нього одним оком – і був би абсолютно щасливий. Але я і хочу цього, і боюся одночасно: у цьому будинку зараз одні лише примари.

Я СТАВ ПІРНАТИ, бо хотів відчути невагомість, відчути себе в космосі. Я зайнявся наукою через дитячі гральні карти. На них були динозаври – а я все життя обожнював динозаврів. У мене і зараз в саду замість садового гнома – динозавр.

У МЕНЕ БУЛО ІДИЛІЧНЕ ДИТИНСТВО – як в англійській літературі. Я виріс на фермі. Нашими  сусідами була сім’я Кілл – їх хлопчики давали мені журнали з науковою фантастикою. Моя мати розповідала мені історії про примар. Брат Фред думає, що так я і став письменником. Ще пам’ятаю, як мати кричала на мене: «Бісів ідіот!» Яку ж правду вона тоді говорила.

НЕ ПАМ’ЯТАЮ, ЩОБ ХОЧ ОДИН РАЗ танцював. Ну, може, кілька разків було. Ні, танцюльки – це все не для мене. Я іноді страшно старомодний.

ПОЛІОМІЄЛІТ (Кларк хворий на нього з 1962 року – Esquire) – це не та штука, з якою можна битися. Роблю, що лікарі говорять. Просто живу з цим. Повірте: 88 років і хвороби – це набагато краще, ніж альтернативний варіант.

БАГАТО З ТОГО, ЩО Я ПЕРЕДБАЧАВ, – не збулося. Але ніяких розчарувань з мого боку. Так, я думав, що планети будуть заселені в 2000 році. Зате тепер можливі такі речі, як Esquire іноземними мовами. Це ж фантастика – я серйозно. Просто не віриться – якщо згадати, чим був світ ще якихось тридцять років тому.

Я БУВ У СРСР У 1984 РОЦІ. У Ленінграді, куди б ми не їхали, – скрізь на нас витріщалися, на наш розкішний урядовий лімузин. Гадали: що це за шишку там везуть. Пам’ятаю, нас зупинив міліціонер, попросив у водія документи. Нічого собі, думаю. «Нудно йому на посту, хочеться чимось зайнятися – от і вирішив нас перевірити», – пояснили мені мої гіди. Ще пам’ятаю, що в СРСР всіх жінок чомусь звали Світланами: Світланою була дружина мого друга космонавта Олексія Леонова. Світланою була моя перекладачка. Я їй розповідаю, як обідав якось в Нью-Йорку з дочкою Сталіна, і її теж звали Світланою. Вона мені відповідає: «Так мене в честь неї і назвали».

НАЙЧАСТІШЕ люди втрачають здатність до дерзання. На цьому все – можна ставити крапку.

РЕЙ БРЕДБЕРІ? Ми з ним знайомі – мила людина. Може, він допише мою книгу «Остання теорема»? Мені вже не осилити. Гей, Рей!

ДОБРЕ БУТИ НОМІНОВАНИМ НА НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ (у 1996 році Кларк був номінований за ідею супутникового зв’язку – Esquire), але так, щоб тобі не загрожував жах перемоги. Інакше прийшов би кінець мого спокійного життя. Тим більше, що у мене вже є лицарський титул – я «сер», і мені вистачає.

ВІД ТУРБОТЛИВОСТІ, як і від інших чеснот, мало толку – якщо вона не несвідома.

ДІЙСНО ЦИВІЛІЗОВАНИМ гідний називатися той, хто здатний захоплено трудитися все своє життя. Навіть якщо йому не потрібно заробляти на хліб насущний.

БЕЗСМЕРТЯ буде досягнуто в 2090-х роках – я стверджував це в 1960-х. Дотепер кажу: якщо людина здорова і має хорошу пам’ять – не бачу ніяких заперечень проти того, щоб вона жила вічно. Але якщо прожити тисячу років… Думаю, їй буде трохи нудно.

Я ДОСІ СТВЕРДЖУЮ, що машину часу не можна винайти: відправившись у минуле, ти можеш так змінити сьогодення, що тебе самого в ньому не виявиться. Телепортація – ось це цілком здійсненно. Тільки сам процес розкладання людини на елементи, а потім складання буде займати багато часу. Простіше – дійти.

Я ТАКИЙ ПЛІДНИЙ НА КНИГИ, тому що завжди ставився до письменництва як до хобі.

НЕНАВИДЖУ ЖОРСТОКІСТЬ – будь-якого роду, як до людей, так і до тварин. Мій дідусь був мисливцем, але полювання в ті часи було необхідністю. Зараз – ні, а ми продовжуємо вбивати. Я не маю на увазі, звичайно, вбивство курки.

ПРИБУЛЬЦІ – нісенітниця. Немає жодного достовірного факту, що підтверджує їх існування. А тарілочки – це або чиїсь жарти, або яструби.

Я ПРИНІС СЕБЕ В ЖЕРТВУ НАУЦІ? Помру від сміху. Це зовсім не так. Я отримував масу задоволення. Нічого більше не вмів робити – і не робив.

Я НЕПОГАНО ВЛАШТУВАВСЯ. У мене тут величезна бібліотека. Дихаю океаном. Слухаю музику – в основному симфонічну і фортепіанні концерти. Або, наприклад, останній альбом Rolling Stones.

У МЕНЕ НА СТОЛІ дві полиці з часів війни, коли я служив в авіації (Кларк під час війни працював над секретним завданням: радаром – Esquire). На одній написано «IOR», що означає: «бомби – до повної готовності». Сюди я кладу папери, які треба вивчити негайно. «AOG» на другій полиці значить: «літаки – на посадку». Ці справи почекають.

ДО МЕНЕ ПРИЇЖДЖАВ НЕЩОДАВНО Олексій Леонов, і Едвін Олдрін (друга людина, що ступила на Місяць – Esquire) був у мене. Юрій Гагарін теж був у Шрі-Ланці. Досі зберігаю подарунок Леонова – уламок літака, в якому розбився Гагарін.

ЖОДНА КРАЇНА не може дозволити собі відволікати найобдарованіших своїх громадян на такі нетворчі і паразитичні заняття, як реклама, право і банківський бізнес.

СМІХОВИННА ТЕОРІЯ: американці не були на Місяці, а фільм про висадку «Аполло» насправді зняли ми з Кубриком. Всі ці балачки ведуть люди, які зовсім не є ідіотами, але прикидаються ними – найнебезпечніший тип. Так, до речі, раз я написав сценарій до такого фільму – чому ж мені досі не заплатили за послугу? Кілька років тому, заради сміху, я навіть послав NASA листа з цим питанням.

ОСЬ МОЄ ПРОРОЦТВО: цифрову епоху змінить епоха голографії. Мені подарували нещодавно скляний куб, всередині якого – голографічний малюнок. Справжнє диво.

РОЗУМ, як і інші якості, розвивається в боротьбі. Кілька мільйонів років тому дельфіни і кити покинули поле битви на суші і повернулися в море. Мозок у них могутніший і більший за наш – вони могли бути рівними нам. Але незмінність навколишнього морського середовища не пред’являє особливих вимог до розуму. Я хочу сказати, що тільки недотепи залишаться на землі – справжній геній розквітне лише в космічному просторі.

ЧОГО Я БОЮСЯ? Де ця жахлива біла міль, яка тут літала?

ПОРАДА ПИСЬМЕННИКАМ-ПОЧАТКІВЦЯМ: читайте принаймні одну книгу в день, пишіть якомога більше. Вивчайте спогади письменників, особливо записки Сомерсета Моема. Письменницькі курси – це все теж дуже знадобиться. Але всі автори, яких я знаю, були самоучками. Хемінгуей сказав якось: «Професія письменника не вимагає повної зайнятості».

НЕ ХОТІВ БИ Я ЗАРАЗ ВОЛОДІТИ АВТОМОБІЛЕМ: на нинішній ранній стадії свого технічного розвитку автомобіль володів би мною. Я навіть не можу в ньому читати.

МІЙ ПЕРСОНАЛЬНИЙ РАЙ такий: навколо мене мої книги. Але вони і так навколо мене. Чого мені не вистачає, так це собачки, чихуахуа на ім’я Пепсі. Вона колись жила у мене. Ще жила горила, схожа на Кінг-Конга. А до речі, ця будівля в Нью-Йорку, Empire State Building, по якій дереться Кінг-Конг, – вона ще на місці?

Артур Кларк для Esquire, записала Єлена Єгерьова

Фото – Вільям Купон

З російської переклала Інна Мендор